Мир полон посланий Божьей любви.. Чем старше становишься, тем яснее осознаешь что мир таков, каким ты сам его предпочитаешь видеть. В детстве любовь была разлита в каждом дне, в каждой минуте проведенной с друзьями, или за любимым делом.. Став взрослым на смену детскому простодушию приходит рациональность, расчётливость, и даже циничность. Почему? Потому что сердце огрубело.. очерствело. Мир стал враждебен, а не полон любви. Мир полон посланий ненависти, обмана, измены. Но кто сказал что в нем не стало или стало значительно меньше посланий любви? Мы сами так решили.. Перестали замечать, видеть, искать. Если бы не было детей, можно было бы смело сказать - так оно и есть. Но детей меньше не стало.. Как не стало меньше и их способности видеть любовь и стремиться к ней. Дети учат нас любить. Потому что сами любят. Есть конечно взрослые, которые сохранили эту способность любить и мечтать, для кого мир остался полон посланий любви, кто благодарен за эту пусть и короткую, но полную открытий жизнь.. Для большинства эта жизнь место печали, испытаний, боли, битвы за выживание. Мир таков каким мы его видим. Можно легко отказаться от мира полного страданий, и войти в мир полный посланий Божественной любви. Само существование жизни на нашей планете уже свидетельство этой любви. Да, в мире есть опасности и никто не миновал смерти, но разве это не повод еще больше любить и заботиться друг о друге? Увы.. Страх смерти сильнее любви. Люди готовы на все ради собственного выживания.
Так м.б. мир полон таки страданий, а не посланий Божественной любви? Мир полон страданий только по одной причине. Люди не понимают, что именно они и есть послание Божественной любви..
Измятое, изорваное, грязное, оно лежит где-то в пыли, потому что оказалось невостребованным.. Люди конечно продолжают нести свои послания, но уже иного характера, и ответ чаще приносит новую боль. Потому что любви в них нет.
Важно не только любить, но уметь и принимать любовь от других. Может быть это даже важнее. Ведь если послание любви достигает адресата, оно выполнило свою цель, и за ним последует другое.
Все люди призваны быть письмами от Бога.. и все люди - адресаты этих писем.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
